Зовсім нещодавно КМДА анонсувала, що не буде будувати нові парковки та вп’ятеро збільшить тарифи на існуючі. Новина дуже несподівана, але цілком логічна. І дуже хочеться, щоб цього разу у КМДА все вийшло, тому що всі їхні спроби щодо створення мережі перехоплюючих паркінгів закінчилися нічим: шість перехоплюючих парковок на 649 місць – це не мережа. Скажімо, тільки в ТРЦ Lavina Mall, який розташовується неподалік від однієї з перехоплюючих парковок, 1308 місць.
За даними Pragmatika.Media, рівень автомобілізації столиці становить 360 авто на 1000 жителів, але вже в 2025 році, пише «Хмарочос», може досягти 450 автомобілів. Минулого тижня були оголошені результати оцінки чисельності населення України, згідно з яким у Києві мешкає 3,7 млн людей. Провівши нескладні математичні обчислення, отримуємо 1,33 млн машин! А вже за п’ять років ця цифра збільшиться до 1,7 млн автомобілів. І це за умови, що населення Києва не буде зростати (що за умов сильних доцентрових тенденцій видається вельми сумнівним).
Тож як нам не стати заручниками зростаючої автомобілізації? Насправді, все вже придумано до нас: життя автомобіліста має бути некомфортним і дорогим. Ні, це не жарт. Але є кілька умов, лише дотримуючись яких можна йти таким шляхом – створювати людиноцентричне місто та розвивати громадський транспорт.
У Києві понад мільйон автомобілів. Чому? По-перше, нерозвиненість громадського транспорту спонукає киян пересідати на власний засіб пересування. По-друге, автомобілі з кожним роком стають все доступнішими – як нові, так і, на жаль, «відра на колесах», якими фактично є більшість машин на єврономерах. Але виникає запитання: чи робить зростаюча автомобілізація наше пересування по місту більш комфортним? Зважаючи на постійні пробки, швидше, ні, аніж так.
Автомобіль повинен обслуговувати тих, кому він реально потрібен. Чому сімейні пари так люблять автомобілі? Бо з дитиною в нашому громадському транспорті ой як незручно. Тому навіть представники нового покоління (яке не є прихильниками покупок, як-от автомобіль або нерухомість), народивши дитину, одразу хочуть машину.
Але коли у нас з’явиться нормальний громадський транспорт, вони без проблем пересядуть на нього. Адже їздять з дітьми в метро і трамваях у Відні та Мадриді. А поки така доступність автомобілів призводить до того, що деякі навіть їздять на авто, щоб купити хліба.
Нещодавно в Київ приїжджав Йон Гнарр – знаменитий ісландський комік та ексмер Рейк’явіка. Знаєте, що він сказав? Що в Києві — надлишок автомобілів! Він порівнює нас тут з американцями, каже, що гуляти містом не дуже комфортно, прогнозує колапс. Якщо один з найуспішніших мерів нам таке говорить, то, можливо, настав час прислухатися?
Але, безумовно, ускладнювати життя автомобілістам можна тільки тоді, коли є альтернатива – громадський транспорт, пішохідна та велосипедна інфраструктура. Але у нас, як завжди, все упирається в гроші на оновлення транспортної інфраструктури та небажання людей виходити із зони комфорту, хоча й постає питання: а чи комфортна ця зона?
Якщо місто не здатне, то бізнес може вирішити проблему. Складається враження, що у нас є ДБН на все, крім багатофункціональних комплексів. Українські чиновники просто не розуміють, що це таке. Але МФК – це порятунок. Теза «живи, де працюєш, працюй, де живеш» повинен стати реальністю в Києві. Мер Парижа у своїй новій передвиборчій програмі обіцяє перетворити столицю Франції на «місто п’ятнадцяти хвилин». Як люблять писати в рекламних буклетах київських новобудов, все, що потрібно для повноцінного життя, буде розташоване на відстані 15-хвилинної пішої або велосипедної прогулянки.
Чим ми гірші за Париж? Нам теж потрібно створювати маленькі центрики, в яких можна і жити, і працювати. Але замість цього в оновленому проєкті генплану закладені нові мости, які знову будуть стимулювати людей їздити з лівого берега на правий.
Навіщо? Потрібно перестати будувати спальники і почати створювати повноцінні місця для життя, а не існування або ночівлі. А поки що існуюча концепція «окремо спальники, окремо місця для праці, окремо розваги» розриває місто і робить його вкрай некомфортним.
Щодо цього нам також має допомогти висотне будівництво. За новими нормами тепер без додаткових дозволів можна будувати 150 м. І хоча за світовими мірками це «недовисотки», однак це краще, ніж було раніше.
Вертикальні міста дозволяють ущільнювати велику кількість людей, водночас підвищуючи комфорт їхнього життя: тут теж будуть сквери та парки, громадські простори та пішохідна інфраструктура. Але головне – їздити щодня нікуди не потрібно.
Вже зараз у нас можна зустріти вбудовані садки та соціально-побутову інфраструктуру в будинках – це єдиний правильний шлях. Оскільки щойно ти починаєш розмазувати населення та інфраструктуру тонким шаром, відразу доводиться з одного цікавого місця переміщатися в інше – це три кілометри або півгодини руху. Хто захоче? А коли вся інфраструктура в одному місці, то це дозволяє поліпшити транспортну інфраструктуру міста зокрема.
Повертаючись до парковок. Меблевий гігант IKEA, який асоціюється з торговими центрами з величезними парковками, планує відкрити у Відні новий ТЦ, де не буде парковки. Взагалі. IKEA трансформується: прийшов, обрав, тебе проконсультували, показали диван, дрібні покупки забрав із собою – все інше доставлять додому. Тобто вже IKEA розуміє, що місто стає пішохідним, і починає розвивати проєкти для пішоходів. Пропоную девіз передвиборчої кампанії майбутнього мера столиці: «Поверну Київ пішоходам!».
Андрій Рижиков, СEO і керуючий партнер девелоперської компанії DC Evolution