Тільки початок осені, а вже з сумом згадую літо. Ні, не подумайте, не ті кілька днів відпустки на пляжі з білосніжним піском – порожні дороги, по яким влітку можна було легко добиратися в офіс на улюблену роботу. Так-так, я не жартую. Буквально з перших днів вересня Київ тотально застиг в заторах – стоять всі основні магістралі, мости і навіть невеликі вулички. Рух навіть не ускладнений, він відсутній. Ситуація в громадському транспорті не краща – битком набито метро, трамваї, тролейбуси і головне надбання нашої транспортної системи – маршрутки. Варто було дітям піти в школу і садки, а студентам в університети, як місто потрапило в транспортний колапс. Я звичайно розумію, що для нас це давно норма, але повірте, так бути не повинно.
Сьогодні в Україні налічується близько 1,5 млн студентів, з них в Києві вчиться трохи більше 360 тис., Що становить близько 10% від чисельності населення столиці. Скільки з них іногородніх, можна тільки припускати, – офіційних даних немає. Час від часу наша девелоперська компанія придивляється до сегменту студентських гуртожитків. Гуртожиток – це складний операційний бізнес, фактично, аналог готельного, окупність якого в нинішніх умовах досягає 15 років. І тут спрацьовує український менталітет, який говорить, що «заморожувати» гроші на такий великий термін – не раціонально, особливо, якщо врахувати, що є більш вигідні варіанти інвестування. До слова, для ряду світових системних інвесторів – це популярний бізнес.
Якщо про комерційні гуртожитки у нас в країні навіть не чули, то колівінги, що асоціюються з коворкінгами, які ледь не щомісяця відкриваються в Києві, звучать вже більш зрозуміло. При цьому по суті, колівінги – все ті ж гуртожитки, тільки називаються по-модному і будуються з урахуванням сучасних реалій, а не совкових підходів. Цікаво, що один з перших колівінгів в Нью-Йорку відкрили українці. Справа в тому, що в Америці зняти квартиру на термін до року практично нереально, при цьому потрібно мати бездоганну кредитну історію, платити податки і правильно оформити всі документи.
Так чому цей формат ніяк не вистрілить в Україні? Є принципова різниця «у нас» і «у них»: ось я живу в орендованій квартирі, мені це подобається, тому що в будь-який час при необхідності я можу її змінити. Я розумію, що моя інвестиція в реальну квартиру – це 11 років окупності, тому краще я вкладу ці гроші в свій бізнес, який приносить прибутковість, відповідну 3-4 рокам окупності. Тобто я рахую чисто економічно, але середньостатистичному українцеві життєво важливо володіти нерухомим майном – це своєрідна опора для нього. Інша справа, що володіти бажаними квадратними метрами у нас в країні можуть дозволити собі далеко не всі. Мрія про омріяне житло для більшості українців розбивається об ставки в 28% по іпотечним кредитах.
Проекти, які кілька років тому стартували, як орендні, в силу нашого менталітету не злетіли, але покоління Z підростає, і вони вже точно доберуться до орендного бізнесу. Я впевнений, що орендна нерухомість, колівінги, студентське житло, що сьогодні є сегментами, як активно розвиваються в багатьох країнах і скоро стануть такими і в Україні. Це неминучий і дуже позитивний тренд.
Немає сенсу збирати гроші на дорогу квартиру, якщо вже зараз можна жити в тих умовах, в яких тобі хочеться. Крім того, сучасне покоління зовсім не прив’язане до будинку, як до родового гнізда. Сьогодні світ абсолютно відкритий і повний можливостей, так чому в їх очікуванні сидіти на одному місці? Будемо чесні: все більше часу ми проводимо на роботі, в громадських просторах або подорожах, а додому приходимо просто поспати. Так чи потрібна нам для сну ціла квартира? Ймовірно, що ні. Окремої спальні в колівінгу цілком достатньо, щоб усамітнитися, подумати, відпочити, а потім знову пірнути в свою офлайнову соціальну мережу, якою по суті є колівінг.
Запитаєте, а до чого тут вересневі затори? Час економіки спільного споживання вже привів до України коворкінги, ми на порозі появи колівінгів, слідом за якими з’являться каршерінги. А можливо все буде рости і розвиватися так інтенсивно, що теорія нульового кілометра стане цілком звичною реальністю і затори розсмокчуться самі собою – без будівництва нових мостів і розв’язок, на які у нас все одно в бюджеті ніколи немає грошей.
Андрій Рижиков, СEO і керуючий партнер девелоперської компанії DC Evolution