Напевно, найяскравішою подією діджиталізаціі в Україні цього року стала поява бота, який злив в мережу величезну базу персональних даних українців, що моментально викликало величезний скандал і лаву звинувачень в бік порталу державних послуг Дія, який насправді зовсім не зберігає дані, а консолідує їх з реєстрів. Ця ситуація вкотре нагадала нам, що захищати потрібно самі реєстри та взаємодії між ними. Тому діджиталізація у нас як завжди відбувається на тлі гучних скандалів.
А як же вплинув карантин? Ось основні діджитальні технології, які масово освоїв бізнес під час загального локдауну.
Класичні месенджери. Якщо раніше в месенджерах переважно велися приватні і локальні бізнесові листування, то тепер кількість різних груп зросла в рази. Компанії, які вміли програмувати, або мали штат айті-фахівців, досить швидко написали ботів, що дозволили через месенджери автоматизувати багато процесів. У деяких компаній боти були до цього, але в період карантину вони стали особливо затребувані.
Відеоконференції. Сервіси по конференціям виросли в рази – мало не в десятки. Наради, конференції, курси та навіть фестивалі почали проходити онлайн. Вся комунікація перейшла в онлайн – і, хоча в деяких випадках це не дозволяло замінити повноцінне живе спілкування, але в більшості своїй сервіси впоралися з навантаженням по закриттю завдань комунікації між командами.
Сервіси таск-трекінгу. Якщо раніше ними користувалися в основному айтішники, то на карантині таск-трекінгова система перейшла і в інші бізнеси. Це дозволяє не втрачати завдання і виконавців, коли всі знаходяться в різних місцях.
Системи відеонагляду. Це більше актуально для виробничих підприємств – коли частина адмін-персоналу залишається вдома, а виробничий персонал знаходиться на місці, потрібно розуміти, що відбувається. І правильно захищені сервіси по доступу до відеоспостереження теж стали затребуваними.
Дистанційні сховища інформації. До коронакризи багато-хто хвалилися, що у них є хмарні сервіси, і що вони користуються хмарними сховищами, але насправді критично секретну інформацію все одно зберігали на локальному серверочку під столом. Та коли трапився карантин, до цієї інформації був дуже ускладнений доступ, тому багато компаній саме через це мали просадки в бізнес-діяльності – тому що частина критично важливих даних була поза хмари.
Чому ми ще не діджітальні
Українці та українські компанії на словах дуже сильно прагнуть до діджиталізаціі. Але, наприклад, поняття персональний та корпоративний ЕЦП використовується тільки одиницями. Так, всі компанії здають податкову звітність з цифровими підписами, але тільки великі, у яких тисячі клієнтів, користуються цифровим підписом для відправки електронних документів. Тому що більшість звикли, що документ повинен бути паперовий. І ось ця любов до паперових документів в карантин зіграла злий жарт з багатьма компаніями. Тому що потрібно приїхати в офіс роздрукувати документ, знайти директора, поставити підпис, печатку і відправити кур’єром кудись далі. Хоча сервісів, які роблять це в два кліки, дуже багато, ми продовжуємо псувати папір.
І окрема тема – це діджиталізація органів влади. Дія – це чудово, але більша частина держорганів навіть в Києві на період карантину закрилися на замочок, виставила фізичні скриньки і сказала: пишіть листи. Дуже багато речей на стику між компаніями і державою поки що недодіджиталізовані. Тому, сподіваюся, після карантину і компанії, і співробітники, і держава придумають, як виправити всі виявленні гепи.
Андрій Рижиков, СEO і керуючий партнер девелоперської компанії DC Evolution