Ненормований робочий день: баланс інтересів працівника і роботодавця

Ненормований робочий день: баланс інтересів працівника і роботодавця

Я був і, насправді, залишаюся на двох позиціях: як роботодавець і як працівник одночасно. Як утримати баланс інтересів між обома? Це завжди питання домовленості і предмет вибору на старт. Моя перша порада — обирайте однодумців, які працюватимуть в одному з вами режимі й, головне, працюватимуть на результат, в колонці спеціально для КАДРОВИК.UА розповів Андрій Рижиков, СEO і керуючий партнер компанії DC Evolution.

Для мене як працівника чіткий графік — це зручно. Він визначає рамки, налаштовує на продуктивний лад і мотивує. Тому я намагаюся працювати в тих межах робочого дня, у яких працює компанія.

Як роботодавець я хочу, щоб чіткого графіка дотримувалися й мої колеги, адже якщо я розумію, як працює співробітник, то можу знайти його у потрібний час у потрібному місці.

Вам пощастило, якщо з вами працюють прихильники нормованого графіка, які в разі потреби готові приходити раніше, йти пізніше і робити все для досягнення мети, хоча де-юре вони працюють з 09.00 до 18.00 і для них не встановлено гнучкого графіка. Це їхній вибір і вони не вимагають його оплачувати.

Коли треба попрацювати у вихідні або залишитися на 3-4 години чи навіть до ночі, потрібно обов’язково компенсувати цей час за допомогою бонусів, вихідних, подарунків, грошей, надбавок тощо. Водночас формалізм «я залишився на годину довше — будьте ласкаві, мені подвійну оплату праці» вважаю неефективним.

Це ж стосується і позаурочної роботи на вихідних. Є компанії, на яких робота на вихідних оплачується за індексованою ставкою і деякі працівники, користуючись цим, весь тиждень працюють не дуже активно, а потім підтягують хвости. У результаті роботодавець переплачує за неефективну витрату часу.

З одного боку, мені невигідно і нецікаво, щоб працівники відсиджували години, а з іншого — недосягнута мета — це теж результат. І тут важливо з’ясувати: працівник байдикував чи змінилася кон’юнктура і він фізично не може досягнути мети. Тоді потрібно або чекати, або змінювати мету. А казати: «Я просидів 8 годин, тому заплатіть мені», — так вже не працює.

Як говорили ще в «доісторичні» часи , 09.00 — цей час не приходу на роботу, а початок роботи, 18.00 — цей час не виходу з роботи, а закінчення роботи. Тому всім своїм працівникам я говорю, що нерозумно і некультурно, якщо о 18.01 працівник уже в ліфті. Попрацювати до 19.00 — це нормально. Попрацювати до 20.00 — це теж нормально. Особливо, якщо ти отримуєш заробітну плату за результат.

Особисто мій робочий день триває майже 24/7 на добу, 365 днів на рік. Так, є коротка відпустка на 5–7 днів, але більшість вихідних я проводжу або в робочому режимі, або в офісі. Не з 09.00 до 18.00, а з 11.00 і до вечора.

Коли не розривається телефон, немає обов’язкових зустрічей, можна, як мінімум, навести лад в документах, впорядкувати електронну пошту з відкладеними листами і спокійно скласти плани на майбутній робочий тиждень. Мені подобається працювати у такому режимі і я не знаю, як може бути інакше.

Сьогодні у світі просувається нова ідея, спрямована на скорочення робочого часу, яку підтримує навіть Джек Ма, який раніше закликав працювати за системою 996 (з 9 ранку до 9 вечора 6 днів на тиждень). Працюючи 4 дні на тиждень по 6 годин, дійсно, з’являється більше часу на відпочинок, сім’ю, освіту і розваги. Але успішно працює це в тих сферах, де є чіткі бізнес-процеси. Якщо деякі з них розтягнуто на 25 годин на тиждень, то, звісно, є сенс їх оптимізувати.

Проте якщо в компанії нема чіткого бізнес-процесу, а навпаки — постійні перепрацювання, ранні початки, пізні завершення, робота 24/7, такий підхід не те що не приживеться, він буде згубним для бізнесу. Однак не в усіх компаніях можна вибудувати ці бізнес-процеси. Так, їх можна виписати на папері, але нема можливості реалізувати фізично.

Наприклад, у сфері девелопменту перевантаження будуть у будь-якому разі: стрибнув долар, змінилася влада, звільнили чиновника, продажі виросли або впали, обвалилася чергова «еліта-центр», прийшло нове замовлення, а ти не встигаєш набрати працівників. Усе це вимагає моментального реагування, а отже — передбачає ненормований графік.

Що з усім цим робити? Потрібно домовлятися і бажано «на березі». Наприклад, роботодавець може сказати: «Я хочу це і це, але прошу тебе зробити це» (не «ти повинен», а «я прошу», оскільки це перепрацювання). А працівник може сказати так: «Можна я піду раніше, але потім відпрацюю». Має бути діалог, оскільки, як кажуть психологи, недомовки — це майбутній конфлікт. І якщо у тебе невелика команда, то кожен працівник відіграє ключову роль, тому такі потенційні конфлікти – це вже ризики для всього бізнесу.

Leave a reply

Your email address will not be published.