В Україні стартувало велике будівництво доріг. Бюджет – безпрецедентний в історії країни: у 2020 році на реалізацію задуманого планується залучити 86,5 млрд грн. Давайте уявимо, що не тільки заявлені 6 тис. км, а всі дороги державного та місцевого значення відремонтовані і побудовані, і Україна розпочинає нове масштабне будівництво інфраструктурних проектів. Що ж це може бути?
Підвісний транспорт. Напевно, це ідеальний міський транспорт – займає мало місця, швидкий, красивий, зручний і коштує дешевше, ніж метро або повноцінна лінія швидкісного трамваю. Крім того, його можна прокласти навіть в умовах сформованої інфраструктури і навіть там, де використовувати інші види транспорту неможливо. Азіатські приклади виглядають футуристично і від того здаються недосяжними, але, наприклад, одна з найзнаменитіших монорейкових доріг в світі – Вупертальська підвісна дорога – була відкрита 1901 році. Тільки уявіть – майже 120 років тому. Сьогодні дорога протяжністю 13,3 км складається з 20 станцій і обслуговує 65 тис. пасажирів на день. Може варто перейняти досвід? Киян вже бавлять новини про «метро на Троєщину», а нові станції метро в Харкові і Дніпропетровську «будуються» десятками років, менші міста і про таке мріяти не можуть. Саме підвісний транспорт може легко і недорого вирішити проблему пересування. Вартість будівництва метро на Троєщину оцінюється в 3 млрд доларів, спорудження естакади для монорейки – від 20 до 100 млн доларів, 30 вагонів під неї – ще близько 140 млн доларів. З центру Києва на край Троєщини – 15-20 км в залежності від обраного шляху. Рахуйте самі. Може витратимо ці гроші з користю і розумом?
Каналізація. Це найстрашніша комунальна мережа України – вона просто в жахливому стані. Японія має намір профінансувати реконструкцію Бортницької станції аерації на майже мільярд доларів під 0,1% терміном на 40 років. Вважайте, Київ зловив джек-пот. А як бути з каналізаційною інфраструктурою в інших, менш багатих, містах, якщо навіть в столиці другу нитку колектора будували 24 роки? Не хочеться нікого лякати, але незабаром Україна просто може потонути. Згідно з даними Держстату, в Україні тільки 10 млн квартир з 17 обладнані каналізацією. Так, більше 40% українців живуть як європейці – тільки не як сучасні, а варіанту XIX століття. При тому, що навіть в стародавньому Єгипті ще за 2500 років до нашої ери була каналізація. У нас дві глобальні проблеми: існуючі мережі на межі прориву, а половина країни зовсім живе без мереж. Кілька років тому Єврокомісія пригрозила оштрафувати Литву за те, що 28% жителів країни не підключені до централізованої системи водовідведення. За директивою ЄС, в населених пунктах з населенням понад 2 тисячі осіб повинна діяти центральна каналізація і будучи сумлінною країною Литва прийняла необхідні закони, щоб уже в 2021 році виконати всі вимоги. Так, населення Литви та України непорівнянні: 2,8 млн проти 37,3. Але скільки ж нам буде потрібно років і грошей, щоб досягти хоча б рівня Литви?
Альтернативна енергетика. Вона стає все більш поширеною та доступною. Минулої весни Європейський парламент підтримав повну відмову від використання вугілля для отримання енергії вже до 2030 року. Крім того, в Європі існує план по збільшенню частки альтернативної енергетики в енергогенерації регіону до 32% до того ж 2030 році. А наприклад, в енергобалансі Ісландії частка відновлюваної енергії вже зараз становить понад 70%. І хоч це виняток з правила, але частка зеленої енергетики буде тільки зростати – в тому числі і в Україні. Особливо тому, що зараз наша країна виробляє трохи більше 5% «зеленої» енергії. Проблема в тому, як зберігати цю енергію. Поясню простими словами: якась станція безперервно виробляє енергію, але за рахунок того, що вночі немає споживання, її потрібно десь акумулювати. А ніде. Тому нам потрібні акумулятори – дешеві, надпотужні, екологічні та місткі. Зараз піки споживання згладжуються за рахунок вугільних станцій, але нагадаю, незабаром з ними доведеться щось робити і Україні. А значить нам потрібні станції зберігання. Це надперспективна ніша, в яку нам потрібно вкладати гроші, час і мізки. Є ідеальна мрія, що у нас буде настільки точкове генерування енергії, що за рахунок постійних перетоків система сама себе буде вирівнювати і місця зберігання не знадобляться. Але поки що це виглядає ще більш футуристично, ніж політ на марс без скафандра.
За оцінками McKinsey Global Institute, світові витрати на інфраструктуру сьогодні складають близько 2,5 трлн доларів на рік, а соціально-економічна прибутковість створеної інфраструктури оцінюється у 20%: Тобто кожен інвестований в інфраструктуру долар може підвищити ВВП на 20 центів в довгостроковій перспективі. Номінальний ВВП України сьогодні становить 1105,5 млрд грн або 44,22 млрд доларів. Що як не розвиток інфраструктури дозволить нам досягти зростання ВВП на 40%? А потрібно для цього не багато не мало 88,44 млрд доларів.
Давайте починати нове масштабне будівництво.
Андрій Рижиков, СEO і керуючий партнер девелоперської компанії DC Evolution